Вперше від початку повномасштабної війни марш за права жінок 8 березня відбувся в Києві, і зібрав понад 2 тисячі учасниць. Кількість жінок та дівчат, що прийшли, вкотре підкреслює: права жінок – на часі.
Українська Феміністична Мережа вийшла на марш своєю колоною з чіткими вимогами – системні зміни у сфері прав жінок в Україні. Зокрема, однією з головних проблем був і залишається гендерний розрив в оплаті праці. З початком війни він лише збільшився, як і кількість жінок, які виконують критично важливу роботу, а крім неї – ще й безкоштовну доглядову працю та долучаються до війська.
Разом з тим, як кількість роботи, яка припадає на жінок збільшується, компенсація, яку вони отримують – залишається такою ж або навіть зменшується. Часто визнання чисто символічне, загорнуте в красиві слова, але майже ніколи це не є чесним фінансовим відшкодуванням.
Збільшення розриву в оплаті праці – лише один із багатьох наслідків повномасштабної війни. Додається сюди і те, що зросла кількість гендерно зумовленого насилля, а тисячі жінок та дівчат стали ВПО або були вимушені шукати прихистку за кордоном.
Змінити це можливо лише системними змінами, які матимуть довготривалий ефект. Так, чесна оплата праці жінок була і залишається вимогою номер 1.
Крім того, необхідні зміни щодо захисту трудових прав та соціальних гарантій для прекарних працівниць.
Вимоги інших учасниць маршу стосувались також прав та безпеки військовослужбовиць, а саме – конкретний працюючий механізм захисту їх від сексуальних домагань. Тільки нещодавно було зроблено перші кроки до цього (зміни до дисциплінарного кодексу), але роботи ще багато.
Повернення в Україну воїнок та цивільних українок з російського полону також було однією з центральних вимог маршу.
Доповідачка від Української Феміністичної Мережі Євгенія Кіфенко підкреслила:
“Українкам необхідна справедлива економічна модель, що базуватиметься на солідарності, справедливості та гідності. Потрібен перерозподіл ресурсів та благ, які б забезпечили не лише рівність прав, а й рівність можливостей”.