Повномасштабна війна в Україні залишила відбиток не лише на фізичному, а й на емоційному та психологічному ландшафті життя українців та українок. У громадах, що стали епіцентром бойових дій або прихистили тих, хто втратили дім, щодня зростає потреба у підтримці, яка допоможе подолати травми, впоратися зі стресом і віднайти внутрішню силу для руху вперед. Психосоціальна допомога в таких умовах перетворюється на невідʼємну частину виживання та відновлення.
Особливо гостро війна оголила гендерні виклики: посилилися прояви насильства, поглибилася вразливість жінок, ЛГБТІК+ людей, людей з інвалідністю та інших груп, чиї голоси часто залишаються непочутими. Інклюзивні психосоціальні ініціативи стають інструментом подолання цих проблем, створюючи нові моделі підтримки в умовах кризи.
Мережа психосоціальних ініціатив обʼєднує активісток і фахівчинь з усієї України, формуючи простір феміністичної солідарності, де народжуються проєкти, що поєднують локальний досвід із глобальними правозахисними ідеями. Ці ініціативи підсилюють голоси тих, хто прагне справедливості, захисту та змін.
У цьому матеріалі ми познайомимо вас із двома громадськими організаціями – “Терне берша”, що підтримує жінок і дівчат Пантаївської громади, та “Бути”, яка працює з жінками, що пережили втрати через війну, а також індивідуальною ініціативою Людмили Мартинюк, спрямованим на підтримку дівчат через спортивні активності. Їхні проєкти підтримала “Українська Феміністична Мережа за Свободу і Демократію”, для якої важливо, аби жінки й дівчата відчували силу спільноти й віру в себе.
“Терне берша”: психосоціальна підтримка і розвиток необхідних навичок для жінок і дівчат Пантаївської громади
У складних умовах сьогодення підтримка психічного здоров’я та розвиток активістських навичок серед жінок і дівчат стають надзвичайно важливими. Організація “Терне берша” у Пантаївській громаді поєднує ці два напрямки, створюючи простір для взаємодопомоги, розвитку та натхнення серед представниць різних спільнот, зокрема ромської.
Нині “Терне берша” працює над зміцненням психосоціальної підтримки, активістських навичок та мережевої взаємодії серед політично активних жінок і дівчат у громаді. Проєкт команди розвивав організаційні навички груп самодопомоги та членкинь молодіжної ради через проведення арттерапії та інших форм підтримки.
Історія реалізації цієї ініціативи почалася ще у 2021 році, коли Пантаївська громада стала учасницею пілотного проєкту “Українського жіночого фонду”. Тоді сформувалися групи самодопомоги, які об’єднали жінок і дівчат різного віку – від 18 до 59 років, із переважанням вікової категорії 35+. Завдяки другій хвилі грантів вдалося залучити більше молодих дівчат до 35 років.
Голова організації Костянтин Мусенко розповів, що завдяки цій ініціативі жінки та дівчата громади отримали більше можливостей для неформальної освіти, розвитку та активної участі у житті громади, а також знання про шляхи реалізації власних проєктів. Під час заходів вони дізнавалися більше про права, можливості та важливість турботи про власне здоров’я. Учасниці отримували корисну інформацію про те, як дбати про себе, запобігати емоційному виснаженню, знаходити підтримку у спільноті та ухвалювати обдумані рішення щодо свого добробуту. У результаті цього жінки та дівчата стали впевненішими, активнішими, емоційно стійкішими та згуртованішими, готовими відстоювати свої права і підтримувати одна одну.
У групах самодопомоги жінки ділилися, що часто стикаються з емоційною та фізичною втомою, самотністю, відсутністю підтримки та впевненості. Декому з них було складно знайти можливості для розвитку або зрозуміти, як реалізувати свої ідеї в умовах невеликої громади.
“Ми створювали безпечні та комфортні місця, де можна вільно говорити, ділитися досвідом і отримати підтримку. На таких зустрічах жінки отримували корисну інформацію, знайомилися ближче, знаходили в собі сили та мотивацію діяти”, – зазначив Мусенко.
Також команда створила безбар’єрний гінекологічний кабінет для мешканок громади та провела серію семінарів у школах, присвячених сексуальному та репродуктивному здоров’ю.
Жінки та дівчата, з якими працювала ініціатива, забезпечили проведення освітлення в одному з сіл та облаштували безбар’єрну санітарну зону, що зробило громаду більш комфортною та безпечною для всіх. Зараз там працює п’ять груп самодопомоги, до яких входять представниці різних куточків Пантаївської громади.
За час двох грантових хвиль команда організації провела тренінги з медіаграмотності для дівчат і доукомплектувала молодіжний простір створений ними раніше. Він став важливим майданчиком для розвитку і взаємодії молоді.
Ще до повномасштабного вторгнення у Пантаївській селищній раді була спроба створити Молодіжну раду, але тоді на участь у ній надійшла усього одна заявка. Згодом, у 2024 році, “Терне берша” спробувала виправити цю ситуацію і провела інформаційну кампанію та тренінги з розвитку лідерських якостей для молоді, ініціювала повторний процес створення такої ради та супроводжувала його на кожному етапі. Зрештою до складу Молодіжної ради увійшло 19 людей, серед яких 12 дівчат, три з яких належать до ромської національної спільноти.
Окремо Костянтин підкреслив роль мистецтва та арттерапії у відновленні психоемоційного стану жінок і дівчат під час війни. За його словами, творчість допомагає висловлювати емоції, знімати напругу та відновлювати внутрішній ресурс для дій.
“Через малювання деякі жінки й дівчата змогли глибше зрозуміти себе, відновити впевненість і віру у власні сили. Для організації важливо було не лише передати знання, а й створити простір, де можна відволіктися від тривожних думок і відчути підтримку інших учасниць”, – розповів він.
За результатами проєкту дівчата пройшли навчання з організації подій та пошуку ресурсів. Після цього вони самостійно, за підтримки, організували п’ять арттерапій для дівчат та жінок у чотирьох населених пунктах громади. Крім того, вони ініціювали створення п’яти муралів у тих самих населених пунктах, у процесі реалізації яких брали участь усі охочі жінки та дівчата.
Нині організація в пошуку ресурсів для продовження та масштабування проєкту. Вона готова ділитися досвідом з іншими організаціями та налагоджувати партнерства, а також планує значно розширити та оновити склад груп самодопомоги, збільшити географію проєкту та включеність різних соціальних груп до них.
Також “Терне берша” прагне підтримати активність дівчат і жінок із сіл Ясинуватка, Диківка, Бандурівка та Пантаївка через арттерапію. Це допоможе покращити їхній психоемоційний стан і посилить спільноту в цілому, створюючи простір для творчості, розвитку і взаємної підтримки.
Підтримка дівчат через спорт і здоров’я
В умовах постійного стресу, травм і змін важливо створювати програми, які допомагають не лише відновити тіло, а й зміцнити внутрішній ресурс, навчити цінувати себе і долати життєві виклики з новою силою.
Саме такою є ініціатива Людмили Мартинюк – тренерки, спортсменки, мами двійнят та активної волонтерки, яка понад 14 років працює з дівчатами й жінками у Житомирі. Її основна мета – покращити фізичне здоров’я та психологічний стан тих, хто потребує особливої уваги, зокрема для дівчат з уразливих категорій.
Людмила активно співпрацює з міською радою та бере участь у соціальних проєктах, серед яких – “Космічний забіг”, “Напівмарафон” і “Дика гонка”. Уже кілька років поспіль вона є тренеркою в соціальному центрі для жінок “Вільна”, де надає підтримку тим, хто потребує реабілітації та мотивації.
Проєкт Людмили був спрямований на дівчат-підліток, що опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема сиріт, напівсиріт, дітей із будинків сімейного типу та тих, чиї батьки стоять на обліку через неблагополучні умови. Вона зазначала, що війна, стрес, адаптація у нових сім’ях та навантаження у навчанні значно погіршили їхнє здоров’я – почастішали проблеми з нервовою системою, опорно-руховим апаратом і серцем. Саме тому заняття спортом і підтримка одна одної є для них не просто фізичною активністю, а важливою частиною процесу лікування і реабілітації.
Нині, під час війни, переважна більшість людей перебуває у стресі, і фізичні тренування є одним із найефективніших способів його зменшити.
“Коли ми відчуваємо стрес, перше, що реагує, це наше тіло. Воно починає стискатися, утворюються блоки. Впливаючи на тіло фізично, можна створити ланцюг, який допомагає позбутися стресу”, – пояснює тренерка.
План проєкту передбачав мотиваційні зустрічі, знайомство учасниць, а також комплекс із 27 занять з пілатесу, стретчінгу, фітнесу, йоги і вправ на гнучкість спини. Програма поєднувала фізичні тренування з медитаціями, саундхілінгом та вправами на психоемоційне відновлення.
Зрештою учасниці отримали інструменти для самостійних занять вдома – одяг, килимки, комплекси вправ та посилання на медитації, щоб продовжувати практикуватися самостійно.
“Інколи треба показати їм інший світ, намагатися вирвати з того, де вони були емоційно забиті. Сподіваюся, що у мене це хоч трішки вийшло”, – додала Людмила.
Завершився проєкт підсумковою зустріччю, де дівчата поділилися своїм досвідом і планами на майбутнє. Ініціатива Людмили – яскравий приклад того, як через спорт і турботу можна створити безпечний простір, де жінки і дівчата отримують не лише фізичну підтримку, а й зміцнюють віру у власні сили. Її робота – про те, наскільки важливо під час війни не залишати без уваги потреби найвразливіших, підтримуючи їх через солідарність, активність і турботу.
“Бути”: психосоціальна підтримка жінок, постраждалих від війни
В умовах війни українські жінки стали основною опорою родин і громад. З огляду на це, підтримка психічного здоров’я та можливість говорити про втрати й біль є надзвичайно важливими для відновлення їхньої сили і надії. Громадська організація “Бути” створює платформу підтримки для жінок, які пережили втрату через війну, та працює над подоланням стигми, пов’язаної з горем.
Команда організації допомагає людям у складний період знаходити підтримку й розуміння, формуючи простір, де не бояться говорити про болісні та вразливі теми. У “Бути” наголошують: переживати втрату – це нормально, і організація працює над тим, щоб пом’якшити біль і разом шукати вихід із темряви горя. Через освітні заходи та інформаційну підтримку учасниці дізнаються, як усвідомлено проживати втрату, опрацьовувати емоції та піклуватися про психічне здоров’я.
Через різноманітні втрати – смерть близьких, втрату дому чи звичного життя – жінки часто не мають можливості піклуватися про себе. Це є одним із найбільших викликів, адже через брак часу, знань про інструменти самодопомоги та відсутність соціальної підтримки піклування про себе стає недосяжним. Проте у воєнних умовах це потреба настільки ж базова, як сон, їжа та відпочинок.
Саме тому “Бути”, як організація, що підтримує людей у горі, постійно наголошує на важливості піклування про психічне здоров’я. Вона проводить підтримуючі кола, де жінки отримують базові інструменти для самодогляду, підвищують стійкість та зберігають психоемоційне здоров’я. Арттерапевтичні зустрічі допомагають учасницям прийняти втрату, отримати інструменти самодопомоги та стати більш стійкими перед викликами війни. За потреби надають додаткові індивідуальні консультації, а для широкої аудиторії поширюють корисні матеріали, зокрема, “Щоденник турботи про себе у втраті та горюванні”.
Голова організації Крістіна Бут розповіла, що у роботі команда поєднує безліч підходів: елементи тілесної терапії, психотерапії символ-драми, арт- та фототерапію, музикотерапію, ритуали прощання та спадкові проєкти. Усе це створює широкий спектр інструментів, щоб кожна жінка могла знайти те, що найбільше їй підходить і допомагає відновити внутрішні ресурси.
“Ми працюємо для жінок, з жінками і про жінок, і нашим ключовим принципом є солідарність. Спільна підтримка, об’єднання і взаємодопомога дають змогу учасницям відчувати себе почутими, бути поруч одне з одним та знаходити спільний шлях до відновлення”, – пояснила вона.
“Бути” створює безпечний простір, де жінки можуть проживати горе, напрацьовувати власні ритуали підтримки та арттерапії, відновлювати зв’язок із собою і знаходити внутрішню силу. Це допомагає не лише їм самим, а й їхнім родинам і громадам, тим самим роблячи вагомий внесок у відновлення України та турботу про психічне здоров’я сьогодні й у майбутньому.
Сила в дії: підтримка і розвиток у воєнних реаліях
Психосоціальні ініціативи, які працюють із жінками та дівчатами в умовах війни, щодня стикаються з великою кількістю викликів. Одним із найбільших є брак ресурсів – як фінансових, так і людських. Без достатнього фінансування команди не зможуть розширювати підтримку, охоплювати більше людей і створювати нові простори розвитку. Працювати у військових реаліях означає також постійно турбуватися про фізичну безпеку і зберігати довіру серед тих, хто шукає допомоги.
До того ж, стигма навколо тем психічного здоров’я, втрати і насильства часто змушує жінок мовчати і не шукати підтримки. Особливо складно залучати різні групи – внутрішньо переміщених осіб, дівчат з інвалідністю, ЛГБТІК+ людей, жінок з національних та релігійних спільнот, адже кожна з них має свої унікальні потреби та переживання. Емоційне вигорання активісток та психологинь, які працюють у таких складних умовах, теж часто стає перешкодою для стабільної роботи.
Щоб ці ініціативи могли розвиватися й далі, їм потрібно більше підтримки. Потрібне фінансування, щоб покривати основні потреби, організовувати нові заходи і залучати професіоналів. Вкрай важливими є також навчання для команд – щоб вони ще краще розуміли різноманітність досвідів і були готові працювати з кожною жінкою і дівчиною індивідуально. І не менш важливо поширювати інформацію про їхню роботу, щоб долати стереотипи та упередження і надихати більше людей долучатися до змін.
Феміністична солідарність – це саме той міцний фундамент, який допомагає триматися разом у всі часи. Підтримка жінок у їхньому прагненні до рівності, безпеки і самореалізації – це вклад у краще майбутнє для всієї України. Кожна ініціатива, кожен клуб і кожна група – це живий доказ того, що навіть у війні можна творити простір для сили, тепла і нових можливостей.
Авторка: Яна Радченко