18 березня ми презентували нашу Мережу на онлайн-заході в межах Комісії ООН з питань становища жінок. Наша команда розповіла про історію створення Мережі, про те, що вона означає для кожної з нас, а також про роботу, яка стає можливою завдяки Мережі. Ми зосередили зусилля низових феміністичних груп та обговорили, які принципи дають змогу створити більш гнучку, дбайливу, стійку та феміністичну інфраструктуру ресурсного забезпечення руху. Ми поділимося нашими ключовими зауваженнями та рекомендаціями щодо адвокації в серії з трьох статей.
У першій частині, написаній нашою членкинею Анастасією Чеботарьовою, йдеться про феміністичні принципи фінансування та співпраці, які ми розробили та хочемо просувати. Слідкуйте за нами для частини два (про спільноти турботи) та три (про феміністичне бачення майбутнього).
Мене звуть Анастасія Чеботарьова, і сьогодні я хочу поговорити про інтерсекційні феміністичні погляди на реагування на кризу у воєнний час та практичний кейс UFN про те, як ми рухаємо ресурси та змінюємо наративи про те, що означає підтримка під час війни.
Я феміністична активістка з 2017 року. Моя робота й життя пов’язані з Києвом. Я вирішила залишитися в рідному місті навіть тоді, коли російські війська окупували його околиці. У цей час я долучилася до роботи волонтерської кооперації, яка надавала різного роду гуманітарну підтримку людям. Цей досвід показав мені, як активістські мережі та низові кооперації стали кровоносною системою країни. Низові рухи, не обмежені логікою проєктного циклу та рамками “зверху-вниз”, які не були належним чином локалізовані та адаптовані, стали найефективнішим способом реагування на численні кризи.
З початком повномасштабної війни повсякденні пріоритети активісток та організацій значно розширилися через додаткове навантаження, пов’язане з наданням допомоги ВПО (особливо жінкам та дітям) та зростанням рівня ГОН та СНПК. Війна принесла зміни у феміністичні організації та ініціативи, але не послабила їх, оскільки до них приєдналися нові члени (дуже часто волонтери або ВПО).
Проте феміністичні низові зусилля в Україні досі не отримують системної підтримки й залишаються невидимими. Інтерсекційний низовий феміністичний рух, який історично недофінансовувався в Східній Європі та в усьому світі, залишився недофінансованим і під час війни в Україні. Навіть коли донори заходять у країну, надання грантів є обмеженим, повільним і переобтяженим тривалими термінами подання заявок, громіздкими вимогами та віддаленими результатами. Наш досвід роботи та звіти, опубліковані за останні два роки, підтверджують це. В останньому звіті HIAS та Voice Amplified йдеться про системну невідповідність коштів донорів потребам місцевих груп та ієрархічні відносини, які відчувають місцеві організації від міжнародних донорів.
Мій власний досвід низового активізму показав мені те, про що повідомляють численні дослідники: нинішня екосистема донорства та філантропії створює прогалини в реагуванні на швидкі зміни, особливо для низових лідерів. Ми зміцнюємо цих лідер_ок, щоб вони могли не лише розв’язувати проблеми під час війни, представляючи як урядові, так і міжнародні організації та установи, а й мали доступ до процесів прийняття рішень щодо довгострокових планів, відновлення та реконструкції.
Як керівниця відділу грантової діяльності, я зосереджена на тому, як ми передаємо ресурси міжсекторним низовим феміністичним ініціативам, зокрема незареєстрованим та активістським, і яким чином це відбувається:
- Ґрунтування на потребах: партнери можуть самі визначати теми своєї діяльності;
- Гнучкість: партнери можуть переглядати свої стратегії в процесі реалізації проєкту;
- Чутливість до контексту: фінансування, яке забезпечує своєчасну підтримку в надзвичайних ситуаціях та для забезпечення засобів до існування;
- Інклюзивність: фінансування є доступним для партнерів із різними можливостями та досвідом;
- Міжсекторальність: фінансування спрямоване на допомогу громадам, які стикаються з різними видами дискримінації;
- Рефлексивність: грантодавці відкриті до зворотного зв’язку на всіх етапах процесу.
Ми підтримуємо реалізацію конкретних практичних ініціатив низових феміністок, спрямованих на підвищення видимості жінок-правозахисниць та всебічну підтримку прав і безпеки жінок та ЛГБТІК-людей в Україні.
У програмі субгрантів ми використовуємо підхід, що ґрунтується на потребах. Це означає, що наші партнери самі визначають тематику діяльності, щоб задовольнити найактуальніші потреби своїх громад. Тематика грантів є різноманітною, зокрема:
- Заходи із жіночого лідерства, захисту прав жінок та гендерної рівності;
- Психосоціальна підтримка переселенок та ЛГБТІК+ людей;
- Адвокаційна підтримка, спрямована на захист прав феміністичних та квір-спільнот;
- Підтримка безпеки, здоров’я та життєстійкості активісток та вразливих груп жінок;
- Робота з внутрішньо переміщеними особами;
- Підвищення конкурентоспроможності жінок на ринку праці та просування їх на рівень прийняття рішень в Україні;
- Підтримка жіночих та правозахисних організацій і груп;
- Гуманітарна допомога, логістична та ресурсна підтримка.
Наша грантова програма підтримує зусилля феміністичних активісток, надаючи гнучкі ресурси для задоволення швидкозмінних потреб. Наш підхід є корисним для жінок, транс- та небінарних активісток, які непропорційно страждають від війни й мають менший доступ до ресурсів та процесу прийняття рішень. Ми також почали включати компонент догляду, надаючи ресурси для підтримання тих, хто стикається з проблемами психічного здоров’я, як от вигорання, травми та інші психосоціальні наслідки життя і роботи під час війни.
В основі нашого підходу лежить те, що в той час, як більшість донорів надають перевагу підтримці інституцій, ми інвестуємо в людей. В умовах війни саме окремі люди та неформальні спільноти є носіями інституційної пам’яті та спроможності підтримувати рух під час та після війни.
Ми маємо історії, які доводять, наскільки ефективним є безперешкодне фінансування низових рухів. Влітку 2023 року, після вибуху Каховської дамби та повені, що сталася внаслідок цього, місцеві активісти та влада залишилися самотужки надавати гуманітарну допомогу постраждалому населенню, оскільки працівники МНУО та агенцій ООН не мали змоги перебувати на місці через високі ризики для безпеки. Ситуація була критичною: евакуація проводилася після російських обстрілів з іншого окупованого берега Дніпра, будинки пішли під воду, бракувало питної води, їжі та непродовольчих товарів, оскільки люди втратили все. Одна незареєстрована ініціатива, «Феміністична ложа», яка отримала малий грант на гуманітарну підтримку жінок і дівчат, змогла надати життєво необхідну гуманітарну допомогу цивільному населенню та рятувальникам на місцях, завдяки необмеженому характеру свого фінансування. Про це повідомляють активісти:
«Ми могли надавати допомогу за індивідуальними запитами, а не за стандартним набором. Ми покривали не лише засоби гігієни, а й необхідні ліки, зокрема для хронічних хворих. Це стало можливим завдяки гнучкості фінансування, що дало змогу реагувати на термінові та найбільш нагальні потреби. Подаючи заявку, ми не могли передбачити кризову ситуацію, пов’язану з вибухом Каховської дамби. Але завдяки фінансуванню ми змогли оперативно на неї відреагувати».
Це приклад того, як наша модель надання грантів дає змогу феміністичним активіст_кам швидко реагувати на несподівані ситуації, що має вирішальне значення в непевні часи, як от кризи та війна.
Анастасія Чеботарьова — членкиня «Української феміністичної мережі за свободу і демократію» та співзасновниця низової феміністичної організації «Феміністична ложа».
Додаткові джерела:
Still Waiting For the Sky to Close, 2024.
Capacities and needs of women’s rights and women-led organizations in Ukraine: transformations during wartime, 2023. Аналітичний звіт комплексного дослідження, проведеного ГО “Ресурсний центр” за підтримки Глобального партнерства Vital Voices.