Коли Росія почала повномасштабну війну проти України, як і багато україн_ок, я боялася, що втрачу близьких, дім, ідентичність і майбутнє. У той час я перебувала за кордоном, вчилася на магістерській програмі з гендерних досліджень і досліджень миру. Я прагнула солідарності, але реальність, яку я побачила, виявилася складнішою.
Реакція деяких західних феміністичних колективів і організацій не відображала мій голос і не включала українське бачення миру та солідарності. Намагаючись зрозуміти такий брак солідарності, я застосувала теорію феміністичного погляду (feminist standpoint theory) та критичний дискурс-аналіз (critical discourse analysis) до деяких основних заяв, які у 2022 році зробили міжнародні феміністичні групи, такі як «Жіноча міжнародна ліга за мир і свободу» (WILPF) та «Феміністки проти війни» (FAW). У цьому тексті я розглядаю, як війна Росії проти України розкриває динаміку влади у світовій феміністичній спільноті та позицію України в ній. Він ґрунтується на моїй магістерській роботі, яку мені довелося дописувати між хвилями шоку, болю, надії та розважливості.
Запитання та відповіді актуалізовані через повномасштабне вторгнення
У безсонну ніч, коли Росія почала повномасштабне вторгнення, я була за кордоном, у гуртожитку. Я гортала новини, читала аналітику міжнародних експертів, більшість яких заявляли, що в разі нападу Москви Україна буде переможена за кілька днів чи тижнів. Приблизно 2:30 ночі за місцевим часом я побачила новину про те, що президент Росії оголосив війну Україні, назвавши це «спеціальною військовою операцією». Згодом з’явилися повідомлення про авіаудари по всій Україні, зокрема, у моєму рідному місті Бердянську, де жила моя родина, та Маріуполі, де я раніше працювала, і де в мене було багато друзів. За кілька днів російська армія окупувала моє рідне місто, а незабаром зрівняла із землею більшу частину Маріуполя. І все ж Україна вистояла, а україн_ки й далі опираються.
Коли в лютому-березні 2022 року почалися перші заклики до миру, я побачила, що прояви міжнародної феміністичної солідарності стали поштовхом до непростих міркувань про те, що означає «мир», а також про право україн_ок на збройний спротив. Деяким із реакцій бракувало солідарності й розуміння реалій українського опору, і мене це застало зненацька.
Коли я читала їхні публікації, це вплинуло на моє рішення щодо фокуса мого магістерського дослідження, а також змусило мене замислитися:
«Як початкова реакція помітних феміністичних організацій визначила феміністичний дискурс у перший період російського повномасштабного вторгнення? Що це говорить про динаміку влади в глобальній феміністичній спільноті та про те, як у ній сприймають Україну?»
Які я маю інструменти, щоби про це говорити?
У своїх дослідженнях я використала теорію феміністичного погляду, щоби розглянути ситуацію, у якій суб’єкти з потужнішими й помітнішими голосами підтримували мир, не враховуючи голосів тих, на кого війна вплинула безпосередньо. Теорію феміністичного погляду використовували феміністки, які боролися за права вразливих груп за ознаками класу, раси та гендеру (див. Дороті Сміт, Сандра Гардінг, Донна Гарравей). Такий підхід заохочує феміністок зосереджуватися на маргіналізованих голосах і кидати виклик поточній системі створення знань, яка надає перевагу тим, у кого є влада — говорити, а не ставати предметом обговорення.
Потім я застосувала критичний дискурс-аналіз, який проблематизує динаміку влади, закладену в текст та розглянула імпліцитні ідеї, висловлені організаціями WILPF і FAW. Обидві феміністичні мережі виявилися сліпими до вторгнення імперської Росії та відтворювали ідею підпорядкованого становища України щодо глобальних сил, як-от Росія, США, НАТО та інші.
Цей аналіз підкреслив дилему застосування постколоніального погляду на історію України на перетині з панівними пострадянськими та постсоціалістичними наративами.
Аналіз реакцій феміністичної солідарності від WILPF International та FAW
У відповідь на повномасштабне вторгнення Росії феміністські організації висловили підтримку та виступили за мир в Україні. Водночас у деяких із них була повністю відсутня українська перспектива, натомість вони відтворювали глобальну динаміку влади, яка приписує країнам панівне (активне) чи підлегле (пасивне) становище.
Для аналізу я обрала публікації WILPF International та FAW. WILPF — організація з довгою історією та велика мережа, що об’єднує феміністок, залучених до розвитку миру та створення політик у понад 40 країнах. Її голос має політичну цінність та інституційну силу, яку вона використала, щоби закликати до глобального миру та демілітаризації щодо України на своїй офіційній вебсторінці. FAW позиціює себе як міжнародну феміністську коаліцію, сформовану в Іспанії. Антивоєнний маніфест FAW (опублікований 14 березня 2022 року) зібрав понад 2000 підписів у всьому світі під закликом до припинення вогню та засудженням мілітаризації (що включає, зокрема, і постачання Україні зброї). Перших місяців повномасштабного вторгнення така ідея спричинила чимало емоційних реакцій — зокрема, її розкритикували українські феміністки, випустивши натомість маніфест «Право на спротив», у якому закликали глобальну феміністичну спільноту підтримати та визнати право України на власну суб’єктність і самовизначення.
Для аналізу я обрала документи, що зосереджувалися на Україні в період із січня 2022 до травня 2022 року (період проведення аналізу в межах дослідження): 11 публікацій із сайту WILPF (перелік доступний у примітках) та 1 маніфест, опублікований FAW.
У публікаціях Україні відводили пасивну роль, зводячи її до «пішака» (також тут) чи називаючи «полем “гри”». У кількох публікаціях використовувався конструкт «війна за Україну», що вказувало, ніби Україна є територією, за яку ведеться боротьба, а не стороною війни з Росією. Якщо Україна не визнана як суб’єкт, то бачення україн_ок не має сенсу для глобального світу, оскільки це війна «за» Україну між сильнішими суб’єктами. За такою логікою, якщо Україна сприймається виключно як поле для боротьби між глобальними силами, україн_ки не можуть самостійно вирішити, боротися чи здаватися. Показово, що в жодній із публікацій авторкою чи співавторкою не виступила людина з України.
У дискурсі акт агресії Росії проти України був представлений як геополітична боротьба за владу між НАТО та Росією. Лише деякі видання назвали вторгнення імперським, але не уточнили, що це означало для України. Таке уточнення могло б допомогти роз’яснити природу війни, а також її наслідки для людей і їхнього рішення захищатися. Замість того, щоби простежити зв’язок із тривалим колоніальним досвідом, який обчислюється поколіннями, у цих текстах опір України представили, як непотрібні смерті заради боротьби глобальних сил.
Нарешті, важливо визнати можливості цих публікацій та їхній вплив на український феміністичний опір. Влада може проявлятися, зокрема, і як доступ до певних дискурсів, у такому разі — до глобального дискурсу щодо миру та безпеки щодо України. WILPF займає впливову позицію у феміністичній спільноті, що обстоює за мир та в ООН. Підкріплюючи європоцентричну перспективу, їхні голоси позиціюються як голоси глобального феміністичного порядку денного щодо миру, що автоматично стишує голоси тих, хто перебуває щодо них на маргінесі.
Аналіз допоміг мені визначити концепції, які могли б пояснити сприйняття України глобальною феміністичною спільнотою.
Видимість України через пострадянські та постсоціалістичні концептуальні рамки
Кінець холодної війни, який ознаменувався розпадом Радянського Союзу, поклав початок розпаду так званого «Другого світу», до якого належали держави під пануванням або впливом СРСР. З’явилася нова термінологія, як-от «пострадянський» і «постсоціалістичний» простори, яку й використовували для розуміння цих регіонів. Окреслю два виміри, у яких ці рамки проблематичні, коли вони використовуються для опису й розуміння української історії та українського контексту.
По-перше, вони не дають можливості аналізувати постколоніальний досвід. Як стверджує Тлостанова, постколоніальний і постсоціалістичний дискурс будувалися на протилежних засадах — у той час, як постколоніальний дискурс ґрунтувався на антикапіталістичному та неомарксистському аналізі, постсоціалістична призма зосереджувалася на відкиданні соціалізму та переходу до капіталістичних ідей у регіоні. Постколоніальний і постсоціалістичний виміри дотепер займають окремі інтелектуальні простори у феміністичній науці. Кообак, Тлостанова та Тапар-Бйокерт роз’яснюють, як це призводить до спотворення міжнародної феміністичної солідарності.
По-друге, пострадянський погляд тяжіє до русоцентричності — регіон аналізують через панівну призму Росії. Науков_иці з усього світу часто дізнаються про країни колишнього Радянського Союзу саме з погляду Росії. Український науковець Кузьо зазначає, що хоча з початку російського вторгнення у 2014 році в західних наукових колах почали більше досліджувати та створювати знання про Україну, це радше обмежувалося авторитетом західної експертизи та гегемонією західних чи російських знань про колишні радянські держави.
У підсумку український досвід гноблення від колоніалізму та імперського правління все ще невидимий, а Україну й далі сприймають через русоцентричну призму її гнобителя.
На шляху до деколоніальної феміністичної солідарності
Цей блог написаний, щоби встановити нові рамки для переосмислення та розуміння досвіду, який раніше залишався непоміченим. Наступний крок — запитати, якої солідарності хотіли б українські феміністки. Як феміністка з України я не дам універсальної відповіді. Проте я б вас закликала вчитися на власних помилках, а також виконати три практичні кроки.
Наразі деколоніальна наука зростає, оскільки науков_иці та практик_ині дедалі більше займаються переосмисленням та (пере)вивченням регіонів, які постраждали від російського імперіалізму. Нам потрібно цікавитися знаннями з маргінесу, створювати знання на основі досвіду пригноблених груп та сприяти ширшому використанню такого підходу.
Потрібно переглянути теорію феміністичного погляду, яка й надалі залишається цінною основою для українських феміністок, як науковиць, так і практикинь. Досвід пригноблення, який походить від особистого сприйняття, що «щось не так», має значення і може слугувати джерелом знань. Наприклад, це важливо, коли реакція від центрів створення знань, яким ми довіряємо, не відповідає нашим потребам. Також сподіваюся, що цей текст сприятиме розвитку теми маргінальних знань від феміністок в інших контекстах.
Нарешті, нам потрібно практикувати феміністичну допитливість — бути готовими до того, що кожен випадок потрібно ретельно розглядати в контексті, а також у виявах солідарності постійно зважати на те, у якій ми перебуваємо позиції. Для цього нам може бути потрібно більше дізнатися — або відмовитися від старих знань — про тих, з ким ми солідарні.
Примітки:
- Acheson, R. (2022a). Don’t Normalise Nuclear Weapons and War— Abolish Them. WILPF. [online] 19 Apr. Available at: https://www.wilpf.org/dont-normalise-nuclear-weapons-and-war-abolish-them/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- Acheson, R. (2022b). End War, Build Peace. WILPF. [online] 1 Mar. Available at: https://www.wilpf.org/end-war-build-peace/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- Acheson, R. (2022c). Militarism Cannot Prevent War: An urgent call for de-escalation, demilitarisation, and disarmament in relation to Ukraine and beyond. WILPF. [online] 14 Feb. Available at: https://www.wilpf.org/militarism-cannot-prevent-war-an-urgent-call-for-de-escalation-demilitarisation-and-disarmament-in-relation-to-ukraine-and-beyond/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- Magallón, C. (2022). Weapons will not Save Us. WILPF. [online] 3 Mar. Available at: https://www.wilpf.org/weapons-will-not-save-us/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- Porobić, N. (2022a). F*** You and Your World Order! Voices for Peace, Freedom, and Solidarity. WILPF. [online] 7 Mar. Available at: https://www.wilpf.org/f-you-and-your-world-order-voices-for-peace-freedom-and-solidarity/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- Porobić, N. (2022b). Holding onto Nonviolence and Feminism in the Midst of War. WILPF. [online] 9 May. Available at: https://www.wilpf.org/holding-onto-nonviolence-and-feminism-in-the-midst-of-war/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- WILPF (2022a). Open Letter to Fridays for Future on the Crisis in Ukraine and its Threats to the Planet and People. WILPF. [online] 24 Feb. Available at: https://www.wilpf.org/advocacy_documents/letter-to-fridays-for-future-regarding-the-crisis-in-ukraine-and-its-threats-for-planet-and-people/ [Accessed 30 Jul. 2022].
- WILPF (2022b). Open Letter to the United Nations Security Council. [online] 14 Apr. Available at: https://www.wilpf.org/wp-content/uploads/2022/04/Open-Letter-to-the-United-Nations-Security-Council-2.pdf/ [Accessed 30 Jul. 2022].
- WILPF (2022c). Statement Calling On European Governments to De-escalate Conflict in Ukraine. WILPF. [online] 30 Jan. Available at: https://www.wilpf.org/advocacy_documents/wilpf-call-on-european-governmentsto-de-escalate-conflict-in-ukraine/ [Accessed 30 Jul. 2022].
- WILPF (2022d). War ‘Over’ Ukraine: Militarism is Killing Us All. Open Letter to the UN Security Council on Ukraine. WILPF. [online] 28 Jan. Available at: https://www.wilpf.org/advocacy_documents/open-letter-to-the-un-security-council-on-ukraine/ [Accessed 12 Jul. 2022].
- WILPF International Secretariat (2022). Call to Action: No More Wars! Not Now, Not Ever Again! WILPF. [online] 14 Feb. Available at: https://www.wilpf.org/call-to-action-no-more-wars-not-now-not-ever-again/ [Accessed 31 Jul. 2022].
Думка авторки не обов'язково відображає позицію членкинь організації.