16 березня 2026 року у межах курсу «Громадські рухи в українському та світовому контекстах» у Національному авіаційному університеті відбулася гостьова лекція Анастасії Чеботарьової, членкині ГО «Українська Феміністична Мережа». Лекція була присвячена історії та сучасному стану феміністичних рухів в Україні у глобальному контексті. Лекцію відвідали студенти та студентки різних спеціальностей, адже курс є міждисциплінарним.
Історія світового фемінізму традиційно поділяється на хвилі, кожна з яких відповідала на актуальні виклики свого часу. Перша хвиля (XIX ст. – середина XX ст.) зосередилася на емансипації в освіті, праці та здобутті виборчих прав, використовуючи як мирну просвіту, так і радикальний акціонізм. Друга хвиля, що почалася після Другої світової війни, вивела на порядок денний питання гендерно зумовленого насильства, репродуктивних прав та політичного представництва. Третя хвиля (з 1990-х) привнесла ідеї інтерсекційності та квір-фемінізму, підкресливши, що «жінка» не є монолітною групою і кожен досвід є унікальним. Сучасна ж четверта хвиля, що стартувала близько 2012 року, міцно пов’язана з цифровим простором, соціальними медіа та боротьбою проти культури зґвалтування і домагань.
Український жіночий рух, який нещодавно відзначив своє 140-річчя, має унікальну історію, що розпочалася ще в середині XVIII століття з формування світської освіти. Особливістю українського руху було те, що активістки не лише вимагали прав для жінок, а й глибоко усвідомлювали проблематику колоніального поневолення України та соціально-економічні аспекти нерівності, чим випереджали своїх європейських однодумиць. Радянський період приніс складні протиріччя: формальне проголошення рівності чергувалося із забороною абортів, подвійним навантаженням та відсутністю прав та свобод.
Сьогодні фемінізм в Україні — це складний та багатогранний механізм, де одночасно співіснують різні течії та тактики. Сучасний рух тримається на трьох основних тактиках: ліберальній адвокації законодавчих змін, академічному аналізі та низовому активізмі. Повномасштабне вторгнення 2022 року стало моментом найвищої низової мобілізації: жіночі організації масово переключилися на гуманітарну допомогу, а українські жінки встановили європейський рекорд за кількістю годин волонтерства згідно з Індексом гендерної рівності 2025.
Сьогоднішній запит активісток — це об’єднання зусиль для відбудови України. Принцип «Нічого для нас без нас» стає ключовим: досвід українок має бути почутий на всіх рівнях прийняття рішень та у процесах відбудови, попри спроби консервативних груп обмежити права жінок.
У цьому контексті Українська Феміністична Мережа продовжує справу, розпочату 140 років тому: вона займається координацією зусиль активісток, підтримкою горизонтальних зв’язків та адвокацією того, щоб голос жінок був визначальним у процесах відбудови України.