Представниці правозахисних та феміністичних організацій та ініціатив зібралися на дискусію, присвячену викликам та складнощам в активізмі. Організаторками зустрічі виступили ГО “Діячки”, ГО “Українська феміністична мережа за свободу і демократію”, ГО “Жінки Бессарабії”, ініціативна група “Рівні у Кривому”.
Серед основних тем, які обговорювалися: психологічний ресурс активісток, взаємопідтримка, постійна адвокація на шляху до подолання системних проблем в Україні та геополітичні тренди — зменшення фінансування демократичних процесів та підтримка антигендерних рухів.
Про це, зокрема, в своїй промові говорила Анастасія Чеботарьова, представниця Української Феміністичної Мережі. Вона підкреслила, що дослідження ООН показують: 79% опитаних жіночих організацій повідомили, що скорочення фінансування мало серйозний або помірний вплив на їхню діяльність.
“Глобально, менше 1% гуманітарної допомоги надходить безпосередньо до жіночих правозахисних організацій, незважаючи на їхню доведену ефективність та важливу роль у реагуванні на кризи. Маргіналізовані групи (наприклад, ЛГБТКІ+ жінки, жінки з інвалідністю, етнічні меншини та ветеранки) залишаються недостатньо забезпеченими: лише 12,7% жіночих правозахисних організацій отримують цільову підтримку”.
Про проблеми ветеранок детальніше розповіла Ганна Демидова із руху VETERANKA. За її словами, зараз починається впровадження змін до дисциплінарного статуту, які дозволять більш системно та послідовно захищати військовослужбовиць від сексуальних домагань. Ганна підкреслює, що у військовій структурі досі не розуміють, що це не поодинокі випадки, а системна проблема. Поглиблюється вона лише тим, що постраждалі від домагань військовослужбовиці не звертаються на офіційну гарячу лінію, бо не довіряють системі, яка існує зараз.
Серед представниць інших організацій була Наталія Вишневецька з Д.О.М.48.24, яка поділилася викликами у роботі з темою репродуктивних прав і сексуального здоров’я жінок та негативним ставленням до теми гендерної рівності на Івано-Франківщині.
Обговорювалися й інші виклики — спільні для всіх активісток. Сюди входять постійна небезпека, пов’язана з обстрілами, тиск донорів, що обмежує можливість гнучкої роботи, нерозуміння принципів гендерної рівності державними структурами та подекуди несерйозне сприйняття діяльності громадських активісток. Робота в таких умовах призводить до емоційного та фізичного виснаження активісток. Незважаючи на це, вони продовжують працювати, і найбільшою підтримкою в цьому є люди, які поділяють такі ж цінності і які хочуть бути в спільноті.
Розмова завершилася обговоренням важливості взаємопідтримки, турботою про активістське середовище та безпеку. Зокрема, розмовляли про центрування турботи та безпеки в організаціях, спільнотах та рухах. Від створення просторів, де можна ділитись радостями та переживаннями до надання медичного страхування для активісток — важливо знайти практики, які працюють саме для вас.