Українська феміністична мережа взяла участь у європейському діалозі високого рівня «ЖІНКИ У ВЛАДІ: УКРАЇНА». У рамках заходу відбулася презентація українського видання книги «Долаючи 10 пасток влади» (Confronting the 10 Traps of Power), яка об’єднала важливі голоси для обговорення політичного лідерства та того, як жінки формують демократичну культуру під час війни.
Україна залишається сильною завдяки військовій службі і тому, що жінки тримають країну разом. Протягом заходу було піднято кілька критично важливих тем щодо реалій жіночого лідерства, суспільних очікувань та безперервної боротьби за справжню рівність.
Громадянське суспільство має жіноче обличчя
Олександра Матвійчук, голова «Центру громадянських свобод» та лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, наголосила на беззаперечній ролі жінок у стійкості України. Згадуючи минулу критику, коли від неї відмахувалися як від просто «дівчинки», вона зазначила, що це її не зачепило. Під час Революції Гідності саме молоді дівчата мужньо займалися документуванням, збереженням доказів та пам’яті щодо загиблих. Вона зробила потужне нагадування: у суспільстві гендерної рівності влада не буде розстрілювати мирних демонстрантів. Тому жінка має підтримати жінку, аби дівчата майбутніх поколінь не чули, що вони просто «дівчатка», та не стикалися з тим, що й ми.
Міф про «звичайну жінку»
Під час панельної дискусії щодо формування демократичної культури, Яна Гончаренко, директорка з комунікацій та сталого розвитку Starlight Media, підкреслила обурливий парадокс. Хоча медіа прагнуть до мети у 50% представництва, а фокус-групи стверджують, що аудиторія хоче бачити «звичайних жінок», суспільне визначення «звичайної» є практично надлюдським. Аудиторія очікує жінку, яка працює повний робочий день, виховує дітей, займається саморозвитком, веде власний бізнес і при цьому має чудовий вигляд.
Боротьба з регресом
Існує зростаюча глобальна тенденція до регресу, якій українські лідерки намагаються протистояти. Євгенія Кравчук, народна депутатка України, попередила, що слово «гендер» усе частіше стає стоп-словом і його звідусіль вирізають, хоча вона висловила надію, що Україна не піде за цим трендом. Анка Фельдгузен, бізнес-омбудсмен України, зазначила, що прогрес рухається назад, навіть у дипломатії, де вона досі переважно зустрічає чоловіків-CEO. (Вона також з гумором перепросила, що не може змінити свою посаду на «омбудсменка» через велику кількість бюрократичної роботи). Фельдгузен підкреслила, що кожен європеєць повинен побачити сувору реальність української сили — наприклад, образ літньої жінки, яка продає овочі біля розбомбленої будівлі.
Щоб подолати цей регрес, Марта Кос, Єврокомісарка з питань розширення ЄС, дала чітку настанову: жінкам потрібно закріплюватися всюди, інакше чоловіки заберуть усе, і ці простори стануть виключно чоловічими.
Євроінтеграція як базис, а не додаток
Марія Іонова, народна депутатка України, нагадала присутнім, що під час Революції Гідності стало очевидно, що жінки не обмежуються освітою чи соціальними питаннями, а можуть займатися і фінансами, і безпекою. Тому євроінтеграція не просто несе гендерну рівність як додаток — це базис, без якого нічого не буде. При роботі над гендерними квотами — аби досягти 30% представництва в парламенті — ключовим було об’єднатися на основі спільних цінностей.
Олена Кондратюк, віцеспікерка Верховної Ради України, зауважила, що сталося багато змін, аби жінка в Україні почувалася вільною і сміливою. Вона зазначила, що українка починає не з нуля, а з «мінус 5», тоді як за кордоном жінки починають з «мінус 10». Втім, з погляду нашої поточної діяльності, часто здається, що зараз нам потрібно захищати хоча б «нульову» точку.
Діалог підтвердив життєво важливу істину: збереження впливу та подолання пасток влади вимагає непохитної солідарності.