Тиша б’є по вухах, як глибина під льодом
Цей текст написала переможниця конкурсу феміністичних есе 2024 року. Мовчазним криком усередині мене детонує тиша. Пряме влучання знищує неперервну лінію, яка тягнеться по чорнозему. Свіжа кров. Пізніше Там, де було моє життя, стриміють джунглі. Високі дерева, над ними – глибоке … Читати далі




